|
|
|||
|
|
КЛІМАТРОНОБУДУВАННЯ:ЧАС ОСТАТОЧНОГО РІШЕННЯ Сімнадцять років тому в Україні розпочалася робота над проектом «СУПЕРКЛІМАТРОН». Вісім років тому у США розпочалася робота над проектами «ВЕРТИКАЛЬНИХ ФЕРМ» (Vertical Farm).
До останнього часу, головне своє завдання українські розробники бачили у тому, щоб переконувати фахівців і чиновників у реальності своєї пропозиції: створення в Україні нової галузі промисловості – Надвеликого кліматронобудування. Сьогодні ж питання стоїть наступним чином: посяде Україна гідне місце у новій світовій галузі, котрій належить врятувати людство, чи ми в котрий раз поповнимо стару колекцію втрачених можливостей. Інформаційний простір останніх років стрімко наповнюється ідеями і проектами цього профілю. Йдеться про багатоярусні теплиці, або ферми – хмарочоси. Визнаним ідеологом вказаного напрямку є на сьогодні американський вчений Диксон Депомье (Dickson D. Despommier). Як і українські розробники, так і наші американські колеги знаходяться на стадії популяризації ідеї, котра проходить відомий шлях від неймовірного, до очевидного. Ряд світових інженерних та архітектурних фірм прагнуть запропонувати свої проекти втілення нового продукту/ Основні концептуальні відмінності між «Українським» та «Американським» напрямками: - - Американський: створення різнотипних багаторівневих теплиць – хмарочосів для вирішення локальних задач по забезпеченню продуктами харчування мегаполісів; - Український: започаткування та розгортання нової галузі промисловості – Надвеликого кліматронобудуваня. Серійними виробами нової галузі мають стати багаторівневі теплиці – кліматрони та кліматронні комплекси. На базі максимально уніфікованих конструктивних елементів створюватимуться модельні ряди кліматронів: - за функціональними профілями – номенклатура отримуваної харчової та допоміжної продукції, послуг, тощо, - за регіональною адаптацією – пристосованість до роботи в різноманітних географічних та кліматичних умовах. Для України кліматронобудування має стати головною експортною галуззю, дорога продукція якої – кліматрони користуватиметься зростаючим попитом на світовому ринку. Хронологію та сучасний стан українського та американського напрямків можна представити наступним чином: 1. У 1993 році Уряд України провів Міжнародний конкурс проектів і технічних рішень щодо перетворення об'єкту "Укриття" на екологічно безпечну систему. Участь авторів у конкурсі стала поштовхом до розробки багатоярусних теплиць. 2010 – 1993 = 17 років. Перша публікація в журналі «ЕСТА» та Патент України на винахід № 51929 «Теплиця» у 2001 році. 2010 – 2001 = 9 років. Інвесторів не знайдено 2. «Идея вертикального земледелия посетила Депомье еще восемь лет назад,…». 2010 – 2002 = 8 років. «…четыре года назад она оформилась в эссе…». 2010 – 2006 = 4 роки. «В январе этого года (2010) стало известно, что работами Депомье заинтересовались инвесторы из Лас-Вегаса».
КЛІМАТРОНОБУДУВАННЯ Концептуальний проект За даними експертів ООН , прогнозоване зростання народонаселення планети у нашому столітті з 6,8 млрд. чол. до 9,5 млрд. чол. (у 2050 р.) виведе людство на межу, за якою існуючі засоби отримання харчового продукту більше не зможуть задовольнити населення Землі. Загрозливі зміни в екології планети: глобальне потепління, підйом рівня вод світового океану, зростаюча частота та масштаби природних катастроф, підвищення ризикованості сільського господарства, наростаючий дефіцит прісної води та джерел отримання повноцінного харчового продукту, вочевидь в першу чергу, зумовлені екстенсивною технологічною діяльністю людської цивілізації. Споконвічні життєві цінності людства: чисте повітря, питна вода та повноцінна їжа, набувають сьогодні ознак основних геополітичних чинників, конкуруючи з енергоносіями. При цьому, давно визнано, що рільництво, в силу своєї технологічної сутності, нищить основу свого існування – продуктивні землі, а втрата т. з. реліктових властивостей ґрунтів (втрата необхідних для організму мікроелементів – якісне виродження ґрунтів) призводить до неповноцінності отримуваної на них харчової продукції, що загрожує виродженням усьому людству. До того ж, значні енерговитрати в орному землеробстві, вкупі з застосуванням нафтопродуктів для механічної обробки ґрунтових мас, призводять до забруднення продуктами згоряння сільськогосподарських угідь та отримуваної з них продукції, хімічного та теплового забруднення атмосфери. У світі спостерігається скорочення придатних для землеробства площ, дорожчання харчових продуктів, зменшення обсягів їх виробництва. Тільки за XX століття людство збільшило розораність земель удвічі, і втратило при тому 2 млрд. га родючих земель, натомість за останніх 25 років минулого століття додало планеті понад 9 млн. кв. км пустель, котрі сьогодні охоплюють 43% загальної площі суходолу. Експерти ООН прогнозують втрату майже 1/3 орних земель до кінця сторіччя, що, на тлі небувалих темпів зростання народонаселення, може призвести до небаченої цивілізаційної катастрофи. Землі загрожує глобальний голод! Цей висновок вчених, починаючи з Томаса Мальтуса (XVIII-XIX ст.), давно став констатацією, до якої світ призвичаївся. Загроза одначе стала справджуватися в наші часи. Відбулася «Перша зелена революція» в 60-70 роки минулого століття під егідою Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО). Метою її було підвищення продуктивності сільського господарства в країнах, що розвиваються. Проте, у 1980 році тільки 7 країн світу виробляли надлишок харчового продукту, а третина людства здатна була забезпечити себе їжею на 50 - 60 % . За даними ФАО, за 2004 рік, на Землі понад 850 мільйонів людей страждають від голоду і це число невпинно зростає ( приблизно на 9 млн чол. за рік). Голод та недоїдання призводять до щорічної загибелі понад 5 мільйонів дітей. Сьогодні на боротьбу з голодом у світі витрачається майже 30 млрд. доларів, а базою виробництва світового харчового продукту, як і раніше, залишається рільниче землеробство Північної півкулі нашої планети. Тому сьогодні ФАО закликає до «Другої зеленої революції» з тим, щоб подвоїти виробництво продуктів харчування до 2050 року. При цьому наголошується, що відбуватиметься вона в умовах серйозних кліматичних змін, загострення енергетичного дефіциту, виснаження природних ресурсів та крупних переміщень людей на планеті ( Гендиректор ФАО п. Диуф). Проте, чи тільки перелічені обставини здатні ускладнити наступну революцію? Останнім часом в політичному лексиконі з’явився вираз - «конфлікт Північ-Південь», в основі якого лежить історично несправедливий розподіл життєвих ресурсів між народами планети, конфлікту, що розвивається на фоні зростання її народонаселення саме за рахунок «молодих» і від початку не забезпечених життєвими ресурсами держав, в той час, як частка населення «старої» цивілізації, переважно Північної півкулі, постійно скорочується. Особливе становище, серед бідних на життєві ресурси країн, займають країни-лідери з видобутку енергоносіїв. Усвідомлення вичерпності джерел їхнього сьогоднішнього благополуччя ставить перед керівниками держав цих країн стратегічне завдання - забезпечення майбутнього своїх народів. Поширеними шляхами вирішення цього завдання є, на сьогодні, вкладання коштів у довгострокові проекти, майбутні дивіденди від яких, зазвичай, пов’язані з наданням туристично-рекреаційних послуг громадянам розвинутих країн, або з інвестиціями у їхні економіки. Проте такі дії приноситимуть бажаний результат лише до тих пір, поки наростаючий дефіцит світового харчового продукту не досягне певної критичної межі, за яким настає боротьба за виживання будь-якими засобами. Тому об’єктивно неминучою стає консолідація «країн, що розвиваються» довкола країн-лідерів з видобутку енергоресурсів, котрі мають доступ до сучасних технологій та озброєнь. Метою об’єднання фінансових ресурсів країн-лідерів та людських ресурсів «країн, що розвиваються» стане боротьба за перерозподіл життєвих ресурсів планети. Можна стверджувати, що така боротьба вже іде. Навіть, якщо цілі її ще не усвідомлені, не сформульовані і не задекларовані. Одним із специфічних і дієвих засобів цієї боротьби стає тероризм, ціна протистояння якому у сучасному «цивілізованому» світі неухильно зростає і зрештою вимагатиме принесення демократичних цінностей в жертву безпеці. Ефективність тероризму неухильно зростатиме, з розширенням залученого людського ресурсу та вдосконаленням технічних засобів цієї війни. Водночас, об’єктивно, здійснюється сценарій розчинення «європейських» народів представниками інших, більш продуктивних та динамічних. Вірогідною метою цього є отримання однорідної людської маси, позбавленої внутрішніх етнокультурних відмінностей, з ієрархічною ментальністю, придатної бути матеріалом для втілення «нового» світового порядку, у якому не буде місця демократії. Тероризм є одним із найпотужніших чинників, що сприяє цьому процесу, бо він, як ніщо інше, здатний переконати суспільство відмовитися від демократії на користь фізичної безпеки. Отже, схоже на те, що «Друга зелена революція» може бути ускладненою ще й глобальними протистояннями. Якщо головним засобом Першої революції була інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, зараз виникає питання, на якій технологічній основі має відбуватися Друга революція? Адже потенціал інтенсифікації відкритого орного землеробства вочевидь вичерпано, як і потенціал розширення продуктивних площ. В усьому світі ведуться пошуки шляхів вирішення політико - екологічних проблем, що невідворотно насуваються, проте останні події у Копенгагені, пов’язані зі спробою світової спільноти досягти порозуміння у пошуку загального порятунку, свідчать про відсутність загальноприйнятних ідей. Головною причиною цього є політична складова проблеми: людство, розділене на держави та інтереси, не уявляє собі інших способів їх задоволення ніж за рахунок одна одної. У світі невпинно зростає дефіцит прісної - питної води, у створенні запасів якої вирішальну роль відіграє лісовий покрив планети. Світовий океан вкриває 71 % поверхні планети, але прісних вод на Землі менше 2 % від загального об’єму водних ресурсів. Поповнення запасів прісної - питної води відбувається головним чином шляхом затримання атмосферної вологи лісами, з подальшим збагаченням її підземними мінералами. Невідкладними, загальноприйнятними і дієвими заходами для вирішення вказаних проблем можуть стати саме технологічні засоби. На нашу думку, одним з найімовірніших і об’єктивно безальтернативних напрямків подолання світової цивілізаційної кризи має стати перехід від орного землеробства до т. з. рослинництва закритих ґрунтів з подальшим відновлення лісових покривів планети. Сьогодні, стосовно тепличних технологій, є підстави стверджувати, що сучасні науково-технічні досягнення у цій галузі значно випереджають практичні, насамперед йдеться про незначний обсяг рослинної продукції, отримуваної з теплиць, у порівнянні з відкритим орним землеробством. Розвиток саме цих способів отримання харчового продукту відкриває реальні можливості розв’язання світових проблем принаймні у двох напрямках: - задоволення зростаючих потреб людства у продовольстві; - відновлення лісових покровів планети, що свого часу були принесені в жертву орному землеробству; Вирішення першого завдання усуває головну причину майбутніх протистоянь націй за перерозподіл життєвих ресурсів планети, вирішення другого може стати вирішальним чинником стабілізації її екологічного стану, зокрема відновлення джерел прісної води. У цьому контексті наша країна може і повинна якнайшвидше посісти своє місце у винайденні шляхів виживання людства, визначивши відповідні пріоритети у державній політиці, започаткувавши новітні економічні напрямки.
Одним із таких напрямків, для України, має стати започаткування в ній нової галузі промисловості – надвеликого кліматронобудування.
Головною продукцією нової галузі мають стати СУПЕРКЛІМАТРОНИ Суперкліматрон – надвелика багатоповерхова теплиця, обмежена криволінійною огороджувальною поверхнею, наприклад еліпсоїдної форми, в центрі якої на опорно-комунікаційному стволі (стволах) поярусно нанизані тарілчасті посівні поверхні, на котрих, за максимально автоматизованих технологій, здійснюється вирощування як рослинної, в першу чергу, так і тваринної харчової сировини з подальшою її глибокою переробкою. Визначальною особливістю запропонованого технічного рішення є «над великість» теплиці. Над великість теплиці зумовлює зростання її корисних показників темпами, значно випереджаючими зростання її лінійних розмірів, що випливає з елементарної геометрії. Суттєвими є співвідношення площ огороджувальних поверхонь теплиць до їхніх посівних площ, від яких прямо залежать витрати на опалення, котрі складають на наших широтах, 60% - 80% собівартості тепличної продукції. Якщо у традиційних теплиць на одиницю посівних площ припадають 1,5 – 2,0 одиниці площ огороджень, то у суперкліматронів, залежно від їхніх розмірів, цей показник знижується до 0,7 – 0,3 одиниці. Це означає, що витрати на опалення одного квадратного метра посівів, за інших однакових умов, зменшуються принаймні удвічі, а собівартість продукції – у півтора рази. Над великість суперкліматрона досягається його конструктивно - статичною схемою, де головну несучу роль відіграє опорно-комунікаційний ствол, котрий перебирає на себе всю вагу споруди і тим самим дозволяє перекривати посівні площі радіальними конструктивними прогонами довжиною понад 100 м. Для прикладу, не найбільший з можливих напівсферичних суперкліматронів - «СК-200», при D = 200 та H = 160 (діаметр та висота споруди в метрах), на плямі забудови в 3,0 га, при розташуванні виробничих рівнів через 10 м (5 м) по висоті опорного стволу, може вміщувати у собі понад 34 га (68 га) посівних площ, а загальна посівна площа теплиці перевищує її пляму забудови щонайменше в 11 разів (22 рази). Як відомо ще з радянських часів, за продуктивністю, тепличні площі у 5-10 разів ефективніші за відкриті орні поля, отже можна очікувати, що наведений кліматрон, за продуктивністю, буде еквівалентним, принаймні 200 га (400 га), а в перспективі, з розвитком кліматронних технологій, трьом - шести квадратним кілометрам орних земель. Електрифікація виробничих процесів та високий рівень їх автоматизації, низька енергоємність та мінімізація витратних матеріалів дозволять суттєво знизити собівартість отримуваної в суперкліматронах продукції, при тому, що світові ціни на неї будуть постійно зростати. Одним з найважливіших результатів застосування суперкліматронів має стати звільнення величезних просторів планети від щорічного спалювання на її орних територіях сотень мільйонів тон нафтопродуктів, від викидів в її повітряний океан хімічного та теплового бруду, виливання на її поля, під приводом меліорації - «покращення», 3,8 тис. куб. км дефіцитної прісної води, з яких не більше 26 % споживається культурами, а решта випаровується та просочується в ґрунт, знищуючи його родючість (сумні Аральський та Асуанський досвіди - переконливі тому підтвердження). Зрештою, не слід забувати і про вичерпність нафтових родовищ – основного джерела енергії орного землеробства.
Розробники проекту вважають, що навіть за сьогоднішніх умов, вітчизняний рівень науки та техніки ще дозволяє негайно приступити до розгортання проектних робіт з тим, щоб у найближчі 2-3 роки побудувати перші дослідні кліматрони діаметрами 50 м - “ ДК-50”,в яких мають відпрацьовуватися прикладні (кліматронні) технології та провадитися експерименти з метою створення основних промислових суперкліматронів “ СК-200 “ в межах другого десятиліття XXI століття. Проте, саме в Україні, найважче розраховувати сьогодні на сприйняття ідеї кліматронобудування, зокрема через побутуюче уявлення про реалізацію в майбутньому її величезного чорноземного потенціалу та теперішнє вкрай неефективне використання її сільськогосподарських угідь. І хоч одне не виключає іншого, маємо зважувати на катастрофічне співвідношення розораної та залісненої частин нашої території, відповідно 65% та 15% , наші щорічні втрати 100 тис га родючих ґрунтів, зростання дефіциту питної води, зрештою на пост чорнобильське забруднення сільськогосподарських угідь. Україна, котра ще володіє майже третиною ( чвертю ?, кількома відсотками? ) чорноземів світу, хоч і втрачає по 100 тис. га (1000 кв.км) родючих земель на рік, все ж зберігає найпотужніший агропромисловий потенціал, принаймні в Європі, а тому продовжує перебувати під загрозою зовнішніх зазіхань, про що свідчить вся наша історія, і ця небезпека неминуче зростатиме у майбутньому, з поглибленням світової екологічної, продовольчої та культурологічної кризи. До того ж, Україна, як відомо, належить до країн найменш заліснених з вичерпаними запасами прісної води: щорічне внутрішнє споживання вод дорівнює їх зовнішньому надходженню.
Вагомим аргументом на користь негайного започаткування кліматронобудування в Україні може стати експортна складова проекту . Проект передбачає глибоку уніфікацію та транспортабельність елементів конструкцій, що має надати суперкліматронам високих товарно-експортних якостей. Передбачається також створення спеціалізованих, за товарно-виробничими профілями, та адаптованих до різноманітних регіонально-кліматичних умов, кліматронів. Для забезпечення високого ступеню самодостатності та товарно-виробничої гнучкості, кліматрони будуть об’єднуватися у кліматронні комплекси. Кліматронні комплекси складатимуться з кліматронів різного призначення: - основні товарно-виробничі модулі; - допоміжні модулі для вирощування розсади та насіння потрібних властивостей, проведення селекційних робіт; - для вирощування комах-обпилювачів ,інших біологічних об’єктів допоміжного технологічного призначення; - під вирощування біопаливних культур, для потреб власних електрогенеруючих потужностей, котрі мають забезпечувати комплексам енергетично- автономне функціонування; Окремим напрямком застосуванням кліматронів може бути отримання з них товарного біопалива, з огляду на загрозу світовій продовольчій безпеці з боку розширення площ під «біопаливні» культури. В кінцевій перспективі, передбачається отримання з кліматронів практично всієї світової номенклатури сільськогосподарських культур. В купі з низкою інших технічних рішень, включно з тими, які ще мають бути розроблені, це дозволить створювати самодостатні кліматронні комплекси в будь якому місці планети. Потенційними імпортерами – інвесторами продукції кліматронобудування, вже сьогодні, могли б стати країни Близького Сходу - нафтодобувачі, де бракує прісної води та родючих ґрунтів, проте достатньо сонячної енергії та фінансових ресурсів. До країн імпортерів може долучитися також ряд країн Азії, Африки, Індокитаю, Латинської Америки, країн Скандинавії, зокрема тих з північних країн, котрі володіють джерелами геотермальної енергії. Окремий інтерес може становити кліматронобудування для Росії, зокрема її Північно-Східних регіонів, де харчовий продукт є значною мірою привозним, а економічна та демографічна ситуації ставлять перед федеральним урядом нелегку задачу утримання зауральських територій. Виробництво кліматронів та продукції з них могло б підняти економіку і, що найважливіше для Росії, демографію депресивних територій. Росія може стати найважливішим партнером України у справі розгортання надвеликого кліматронобудування, як галузі, стратегічної для обох країн. Водночас, спільна робота над великим довгостроковим проектом могла б стати надійним стабілізуючим чинником україно-російських міждержавних відносин. За правильного політичного супроводу, розвинуте Кліматронобудування здатне відіграти роль потужного стабілізатора міжнародних відносин, оскільки позбавляє харчовий продукт найсуттєвішої його властивості: бути одним з найголовніших видів обмеженого ресурсу людства. Сама по собі, обмеженість життєвих ресурсів - основоположний чинник формування земної цивілізації: через економіку як способу їх відтворення та через політику як способу їх розподілу. Політика, в свою чергу, має властивість, час від часу, набуває своєї деструктивної форми - війни. У цьому розумінні, харчовий продукт є самим первісним, динамічним і небезпечним з політичним чинників. Голодний бунт, з глибокої давнини і до нашого часу, висить дамоклевим мечем над будь-яким з урядів. За даними Всесвітнього банку, у 2008 році, 33 – м країнам світу загрожували соціальні безлади через зростання цін на їжу (котрі тісно пов’язані з цінами на енергоносії), а резерви зернових сягнули мінімуму за останні 26 років. Водночас, аграрні держави скорочували зовнішні поставки, щоб задовольнити внутрішні ринки та створити потрібні запаси. Підсумовуючи, можна стверджувати: кліматронобудування – це шлях до миру, до розвитку цивілізації демократичним шляхом. Сучасні екологічні та геополітичні процеси, вимагають негайного переходу людства до нових, відповідних часові технологій отримання харчового продукту, а досягнутий рівень технологічного розвитку цивілізації, робить такий перехід можливим. Найважливішими з можливих напрямків майбутнього застосування кліматронів нам бачаться наступні
Кліматрони в містах Тупиковим напрямком розвитку людських поселень сучасної цивілізації є т. з. урбанізація. Мегаполіси ( концентратори людей на обмежених площах ) позбавляють своїх мешканців нормальних умов життя, створюють невідворотні загрози їхньому існуванню, про що переконливо свідчать масштаби і наслідки терактів, техногенних аварій та природних катастроф останніх років. Об’єктивні причини, що призвели до патологічного розростання великих міст, зникли наприкінці минулого століття, з досягненням якісно нових рівнів автоматизації виробництва та інформаційних технологій. Проте людство не поспішає зважати на цю обставину, містобудування продовжує породжувати хмарочоси та готувати до втілення фантастичні проекти міст-гігантів. Майбутнє людства за дезурбанізацією – розповсюдженням по планеті малоповерхових, енергетично автономних екологічних поселень. Світовий рівень науки і техніки дозволяє негайно перейти до розбудови екологічних поселень, здатних рівномірно покривати як придатні, так і малопридатні для життя території суходолу, забезпечуючи при цьому гідні умови життя людині, мінімально залежної від держави та колективних засобів життєзабезпечення. Основою харчової та енергетичної самодостатності нових житлових одиниць мають стати найрізноманітніші теплиці, в тому числі і кліматрони. Технічним заходом, здатним якнайшвидше пом’якшити проблеми великих міст, могло б стати широке впровадження у них компактних та максимально енергонезалежних теплиць, і не тільки кліматронів, про які йдеться, але і інших типів, зокрема відомих сьогодні як «Сонячні вегетарії», котрі теж розробляються в Україні. Розміщення міських теплиць має бути з регулярністю, що забезпечує пішохідну доступність до них городян. Це дозволить суттєво знизити собівартість продуктів харчування за рахунок її транспортної складової, поліпшити загальну транспортну напругу та екологічний стан міст, особливо за максимального переведення міського транспорту на «тепличне біопаливо», або на отримувану з нього електроенергію. Окрім того, збільшення живої рослинної маси в місті може бути використано для загального зниження в ньому концентрації вуглекислого газу.
Кліматрони на шляху пустель Глобальною стратегічною метою надвеликого кліматронобудування має стати згортання орного землеробства до екологічно прийнятних меж та відновлення лісових покривів планети, а також перехід від протистояння розширенню пустель, до активного наступу на них. Сьогодні понад 100 держав світу перебувають під загрозою пустель, що розростаються зі швидкістю 2 тисячі кв. км на рік. Усе частіше уряди країн змушені вдаватися до термінових і недешевих заходів, спрямованих на захист своїх територій від наступу пісків. Років зо три тому уряд Китаю розробив програму зупинення наступу пустелі на Пекін. Заходи передбачають згортання землеробства і тваринництва між наступаючою пустелею та столицею з одночасним відновленням лісових масивів на цих територіях. Загальна стратегія протистояння пустелям, з застосуванням кліматронів, полягатиме у розгортанні вздовж пустельних фронтів кліматронних ланцюгів, до ланок-комплексів яких входитимуть принаймні два типи профільних кліматронів: - для вирощування саджанців дерев, - для «вирощування» ґрунтів (рослинних субстратів). В допоміжних кліматронах вирощуватимуться окремі види флори і фауни, необхідні для імплантації та приживлення лісових масивів в перед пустельних зонах, при цьому особлива увага має приділятися створенню умов для накопичення атмосферної вологи у новостворених лісах. Таким чином створюватиметься не тільки оборонний рубіж перед пустелею, але і плацдарм для наступу на неї. За тим, як смуга посиленої рослинності поширюється в бік пустелі, створюється наступний ланцюг кліматронів і так, крок за кроком, лісовий покрив долає пустелю. Водночас має відбуватися заселення людьми територій, відібраних у пустель. При цьому, основними для будівництва жител і виготовлення предметів побуту поступово ставатимуть природні, безпечні для здоров’я природні матеріали: дерево, камінь, глина… Головними джерелами харчування поселенців стануть перепрофільовані «бойові» кліматрони, принаймні до становлення на нових землях відповідних економічних інфраструктур.
Кліматрони в Антарктиді Південний континент, окрім 80% планетарних запасів прісної води в льодовиковому панцирі, зберігає в своїх надрах та оточуючих його водах величезні обсяги корисних копалин та харчової сировини. Міжнародна діяльність в Антарктиді поступово переходить із переважно наукової площини, в площину промислово-економічну. Всупереч міжнародним домовленостям про «нічийний» статус Шостого континенту, країни – лідери намагаються наввипередки «застовпитися» на Південному полюсі планети. Цікаво відзначити, що територіальні претензії аргументуються, зокрема, технологічною готовністю до освоєння тих чи інших ресурсів, за специфічних умов регіону. З огляду на глобальні сировинну та паливно-енергетичну кризу, що насуваються, прогнози про неминучі міждержавні конфлікти за володіння антарктичними територіями, аж до збройного протистояння видаються цілком вірогідними. З іншого боку, екологія Антарктиди є надзвичайно вразливою перед господарською діяльністю та біологічною загрозою, що від неї походить. Тому сьогодні існує жорсткий міжнародний контроль за ввезенням на континент біологічних об’єктів, зокрема продуктів харчування. Глобальне потепління, господарська діяльність та сплеск туризму в Антарктиді з кожним роком загострюють питання її екологічної безпеки, а негативні явища в її біосфері спостерігаються вже сьогодні. Кліматронні комплекси здатні не тільки надійно гарантувати екологічну безпеку в Антарктиді перед лицем неминучого розгортання тут промислової діяльності, але й сприяти її ефективності. Заволодіння Україною монополією в галузі світового кліматронобудування полегшило б отримання нею своєї частки « антарктичного пирога ».
Кліматрони в космосі Одним з важливих напрямків використання кліматронів мають стати науково-дослідні роботи в галузі отримання харчового продукту в штучних середовищах, зокрема в космосі, для забезпечення космічних програм та космічного туризму, котрий в наш час тільки започатковується. Майбутнє освоєння Місяця також вимагатиме кліматронних технологій, відпрацьованих на Землі. Невагомість та необмежений ресурс сонячної енергії відкривають небачені можливості для розгортання виробництва значних обсягів харчової продукції на навколоземних орбітах. Не виключаємо, що у майбутньому стане доцільним постачання на Землю харчових продуктів, вирощених у космосі. Доставка їжі в будь яку точку планети, безпосередньо з орбіти, може прислужитися морякам, геологам, туристам, постраждалим від природних чи техногенних катастроф, громадянських конфліктів, тобто категоріям людей, що тим, чи іншим чином позбавлені звичних джерел отримання продуктів харчування. Ми, розробники, певні того, що надвелике кліматронобудування є об’єктивно назрілим технічним напрямком вирішення глобальних проблем, що постають перед людством, і що започаткованим воно має бути саме тут, в Україні – Батьківщині орного землеробства, котре завершує свою історично - цивілізаційну місію і має поступитися новим, відповідним часові, способам отримання харчового продукту. За державної підтримки проекту, забезпечення режиму щільного патентного захисту розробок, пов’язаних з розвитком кліматронобудування, можна розраховувати на широке залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій в нову галузь промисловості.
Кліматронобудування, як політехнічна галузь, здатна охопити, а значить і стимулювати практично усі галузі економіки, науки і техніки, надати сотні тисяч робочих місць як в Україні, так і в країнах - партнерах. Надвелике кліматронобудування може стати для України найголовнішою експортною галуззю, котра, з перших своїх кроків, сприятиме модернізації нашої металургії та її супутніх галузей, оскільки основні кліматронні конструкції потребуватимуть над якісних сталей та високотехнологічних виробів з них у величезних обсягах. Натомість, дорогі суперкліматрони матимуть зростаючий попит на світовому ринку протягом тривалого часу. На думку експертів ФАО, інвестиції, спрямовані на боротьбу з голодом, здатні принести прибутки у 5-20 разів більші за вкладення. Черговою великою прикрістю стане втрата Україною унікального шансу посісти своє місце у ще не проявленій ніші світового розподілу праці, як це було з нами вже не раз, згадаймо лише космічні, інформаційні технології, зрештою - телебачення. Суперкліматрон запатентовано як винахід в Україні : Патент на винахід 51929, A 01G/14, 15.11. 2004, Бюл. № 11, Теплиця. Термін дії патенту – 20 років, до 28.09.2021 (залишилося менше 12 років). Автори винаходу : Бельдій М.М., Єременко О.Ф., Мурачев А.І., Яцишин В.А. Патент, неодноразові публікації в пресі, представлення матеріалів проекту на виставках, зрештою 1-ше місце на конкурсі українських винаходів за 2006 рік в аграрній номінації, розкривають сутність розробки для невизначеного кола осіб, а тому питанням часу є, коли і хто стане п е р ш и м , а значить - монополістом нової світової галузі. Неможливо собі уявити, яких економічних і політичних переваг набуде першопроходець! Ми, автори розробки, бажаємо, щоб цим першопрохідцем стала Україна. Звичайно, наведені міркування є, значною мірою, гіпотетичними, більш достовірні, ґрунтовні висновки можуть бути отримані в результаті проектних робіт та розрахунків, незрівнянно глибших, ніж ті, які тут подані. Авторам не раз доводилося розмовляти з потенційними інвесторами про можливість фінансування розробки, проте завжди висувалася умова наявності бізнес-плану з конкретними техніко-економічними обґрунтуваннями, отримання яких неможливе без виконання початкових стадій проектно-вишукувальних робіт, гроші на які і потребуються, в першу чергу. Отож, коло замикається. У цьому зв’язку приходить на думку історія дослідів, що їх провадив у галузі повітроплавання О.Ф. Можайський. Тоді, далекого 1885 року, Російська імперія стояла за крок до створення авіації, виникнення якої трапилося з першим керованим польотом братів Райт, на 18 років пізніше останньої спроби Можайського підняти в повітря свій апарат. Контр-адміралу у відставці О.Ф.Можайському, у рідному військовому міністерстві заявили, що його цікава іграшка не має жодних перспектив військового застосування. А вже у 1914 році, усього через 11 років після перших польотів Райтів, військові літаки брали активну участь у Першій світовій війні, і сьогодні вже неможливо уявити собі людську цивілізацію без авіації. Але цікаво знати, чи зміг би тоді Олександр Федорович надати економічні обґрунтування доцільності створення літальних апаратів, та ще й важчих за повітря, не кажучи вже про доцільність розгортання авіабудування як галузі промисловості? Наостанок хочемо наголосити, що попереднє фінансування робіт над суперкліматроном необхідне саме для оцінки доцільності подальшої роботи над проектом. У випадку негативної оцінки, втрачені гроші будуть смішними, у порівнянні з обсягами державного марнотратства, а у випадку позитивної - будь які витрачені на це гроші будуть мізерними у порівнянні з майбутнім виграшем. Існує ще одна важлива обставина, що вимагає негайних дій. Останнім часом, з’являється все більше інформації, котра свідчить про те, що інженерно-технологічні пошуки подібного спрямування провадяться в ряді країн. Одна з популярних назв подібних проектів – Ферми-хмарочоси. Подібні проекти перебувають сьогодні на стадії неймовірних, коли ж вони перейдуть у стан очевидних, нам залишиться тільки тішити себе тим, що і ми могли б бути попереду, в черговий раз. Наші потомки будуть нам «безмежно вдячні», коли будуть купувати - фінансувати та обслуговувати чужі досягнення на чужих умовах, як це сьогодні робимо ми. Від розробників проекту «Суперкліматрон», Єременко О. Ф |
|
|